6. Формування професійних компетентностей при підготовці товарознавців-експертів (СТРАХИ СТУДЕНТІВ-ТОВАРОЗНАВЦІВ ПЕРЕД ВИПРОБУВАННЯМ І ЇХ ПОДОЛАННЯ)

СТРАХИ СТУДЕНТІВ-ТОВАРОЗНАВЦІВ ПЕРЕД ВИПРОБУВАННЯМ І ЇХ ПОДОЛАННЯ

Особливої актуальності у вищих навчальних закладах зараз набуває розробка методів запобігання негативним переживанням (передусім надмірним переживанням), що заважають досягненню високих результатів у навчальній діяльності (одержанні предметних фахових знань), а також суттєво гальмують моральний розвиток особистості студента. Знання майбутньому дипломованому спеціалісту (у нашому випадку товарознавцю-експерту) потрібні для вміння найбільш повно реалізувати себе в предметно-практичній діяльності, а також щоб одержати матеріальний і духовний добробут. Всім добре відомі екзаменаційна стривоженість, страх перед життєво важливою розмовою, практикою (навчальною, виробничою, переддипломною) тощо. Слід зауважити, що кожне серйозне в житті людини випробування пов’язане з актуалізацією страху. Страх буває часто нездоланною перешкодою для діяльності особистості. Він може негативно впливати на сприймання, мислення, пам’ять людини та прямо чи опосередковано діяти на конструктивну складову особистості, забарвлення її життя, відносини із соціальним і природним оточенням, духовне і фізичне самопочуття.
Страх у студента виникає тоді, коли мозкові центри не можуть дати адекватну відповідь на ситуацію або коли є сумнів щодо успішного завершення справи. Цей стан пов’язується з „негативним передчуттям суб’єктом наслідків своєї діяльності у виняткових для нього і складних з погляду виконавської майстерності ситуаціях” [1, с.12], „з браком віри в свої сили й відчуттям невпевненості перед загрозою фрустрації, тобто боязкістю перед невдачею, неуспіхом і, можливо, осоромленням” [1, с.73]. У наведеному визначенні ідеться про те, що особистість дістає недостатню інформацію в процесі відображення навколишнього середовища, а також про інтуїтивне оцінювання нею об’єкта чи ситуації з огляду на їхню небезпеку. Розкриваючи структуру страху важливо підкреслити, що це стан, який характеризується синдромом підвищеного збудження, напруження. У зазначеному випадку страх має соціальний характер. Крім об’єктивних індикаторів (експресивні рухи, міміка тощо) страх має ще й суб’єктивні переживання (це можна дослідити на основі тестування).
Страхи часто супроводжують молодих людей і перед практикою, і під час її проходження, і на завершальній стадії. Відомо, що перша в житті студента-товарознавця практика може сильно впливати на нього і викликати страх починання. Причина цього страху в тому що молодій людині ще бракує досвіду, а сама подія є новою і надзвичайно важливою для неї. Близьким до страху починання (а то й прямо похідним від нього) є страх невдачі. Думка про те, що прикладені зусилля не приведуть до бажаного результату досить часто нестерпно тяжіє над особистістю і вона може відмовлятися навіть від спроб щось робити і при цьому слідує принципу: «Щоб не помилятися – не потрібно діяти».
Тому студенту варто заздалегідь підготуватися до можливої невдачі. А це означає, що «готуючись до одержання позитивного результату важливо враховувати і можливість негативного наслідку. Тоді він не стане раптовим і людина його не буде дуже болісно переживати. Адже потерпіти невдачу – це не абсолютне зло, бо невдача може цілком бути попередницею перемоги. Особа отримає хоч і негативний, але необхідний досвід. Досвідчені люди говорять: «Це навіть добре, що нам зараз погано». В цьому висловлюванні закумульовано налаштування індивіда до наступного успіху і в той же час вбачається неабияка його цінність (ефект смаку перемоги). Варто усвідомити, що ні в якому разі не треба здаватися при негативному результаті (тим більше першому)» [2, c.102]. Часто невдачі змінюють і вдосконалюють людину. Успіх нерідко розслабляє і присипляє, робить особистість самовпевненою і безтурботною.
Для того, щоб повернутися до активності студент повинен по-філософськи віднестися до практичної діяльності, тобто «підключити» свій розум і усвідомити, що тимчасові і періодичні невдачі – невід’ємні компоненти будь-якої справи, будь-якого починання, за ними потім обов’язково прийде жаданий успіх.
Ефективними засобами для зниження страху (у нашому випадку страху студента перед випробуванням – екзаменом чи практикою) є: 1) методи раціонального характеру. У цьому плані виділяється метод когнітивно-біхевіоральної терапії Дж. Вольпе, який полягає в релаксації, що супроводжується повторним пред’явленням низки стимулів, які відповідно зростають за силою страхітливості; 2) методи, що ґрунтуються на яскраво вираженій здатності підростаючої особистості до імітації; 3) колективний аналіз труднощів в атмосфері доброзичливості та взаємодовіри. Серед дієвих дидактичних принципів і засобів для угамування страху виділяється формування у студентів позитивних особистісних очікувань щодо викладача і таким чином у них:
- зростає інтелектуальна активність;
- з’являється прагнення бути на рівні тієї позитивної оцінки, яку вони чекали від викладача;
- зменшується напруження в системі „викладач – студент”;
- з’являється можливість „дистанційного” керування емоційною активністю молодої людини.
Вчені вважають, що випробування стимулюють діяльність мозку і підвищують пізнавальну активність. Американські дослідники встановили, що ті хто бояться випробувань (наприклад, екзаменів) можуть помітно покращити свої досягнення і навіть перевершити тих, хто випробувань не боїться. Це дає позитивний ефект при доброзичливому відношенні до них з боку екзаменаторів [3, с.52-53].
Cписок використаних джерел
1.Кондаш О. Хвилювання: страх перед випробуванням / О.Кондаш: [Пер. із словац.]. – К.: Рад. школа, 1981. – 170 с.
2.Мовчан М.М. Страх грошей в людському середовищі / М.М.Мовчан // Філософські обрії. Науково-теоретичний журнал Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України та Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка. Випуск 31. – Київ-Полтава, 2014. – С. 100-109
3.Щербатых Ю.В. Психология страха: популярная энциклопедия / Ю.В.Щербатых. – М.: Изд-во Эксмо, 2007. – 512 с.