1. Теоретичні та методологічні засади експертизи товарів ( ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ І ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ)

Призначення судово-товарознавчої експертизи, як будь-яка слідча дія, за своїм змістом являє собою сукупність процесуальної і тактичної сторін.
До процесуальних питань призначення та проведення судово-товарознавчої експертизи відноситься все те, що пов’язано з умовами і завданнями її проведення, передбаченими процесуальним законом. Правовою підставою призначення судово-товарознавчої експертизи і загалі експертизи для судових справ є спеціально передбачені в процесуальному законодавстві норми – ст. 69, 101, 242-245 КПК України, відповідно до яких призначення експертизи пов’язано з необхідністю використання спеціальних знань в науці, техніці чи ремеслі при виробництві дізнань, попереднього слідства або судового розгляду [1].
Закон України «Про судову експертизу» говорить: «Цей Закон визначає правові організаційні та фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки» [2].
З урахуванням сказаного випливає, що судово-товарознавча експертиза повинна призначатися у всіх випадках, коли встановлення певних обставин у справі за допомогою інших засобів доказування не можна визнати повним, і, отже, доведення обставин справи можуть бути з'ясовані лише шляхом проведення судово-товарознавчої експертизи та засновані на принципах криміналістичної тактики.
Судово-товарознавча експертиза повинна здійснюватися на принципах законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження.
Гарантії незалежності судового експерта, правильність його висновку забезпечуються процесуальним порядком призначення судового експерта, можливістю призначення повторної експертизи, кримінальною відповідальністю судового експерта за оформлення завідомо неправдивого висновку та в разі відмови без поважних причин від виконання покладених на експерта обов’язків, або приховування можливої зацікавленості у результатах.
Заборонено, під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи, чинити тиск на експерта.
Установи судових експертиз існують незалежно від органів дізнання і судового слідства.
У той же час, в передбачених законом випадках, при проведенні судово товарознавчої експертизи можлива присутність учасників процесу.
Для діяльності експерта створені необхідні умови, передбачено рівень його захисту матеріального та соціального забезпечення [2].
Судово-товарознавча експертиза може бути призначена як на стадії досудового слідства, так і під час розгляду справи в суді в кримінальному, цивільному, господарському процесах.
Аналізуючи практику призначення судових експертиз та використання їх висновків у кримінальному та цивільному судочинстві, Пленум Верховного Суду України в постанові №8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» прямо вказує:
«Судам слід мати на увазі, що при розгляді справ вони не мають права приймати рішення без проведення експертизи, якщо за законом призначення останнього є обов'язковим. Непроведення такої експертизи є підставою для повернення справи на додаткове розслідування» [3].
На жаль, в судово-слідчій практиці постанова Верховного Суду України в цій частині не виконується, і судово-товарознавчі експертизи часто підміняються довідками або актами осіб, які не мають базової товарознавчої освіти.
На стадії досудового слідства судово-товарознавча експертиза призначається у всіх випадках, коли без застосування товарознавчих знань слідчий не може вирішити конкретні суттєві питання, що виникли по справі і призначає цю експертизу тільки за порушеною кримінальною справою.
Призначення експертизи є процесуальною дією і включає в себе: визначення підстав для проведення експертизи, вибір експертів, складання постанови про призначення експертизи; формулювання питань, які підлягають вирішенню експертами; ознайомлення з цією постановою підозрюваного (обвинуваченого); роз’яснення експерту його прав.
Одна з особливостей судово-товарознавчої експертизи полягає в тому, що при визначенні моменту її призначення слідчому необхідно враховувати характер і обсяг об'єкта дослідження.
Так, якщо в якості об'єктів дослідження виступають швидкопсувні зразки, або які не підлягають тривалому зберіганню, наприклад, продовольчі товари, експертиза призначається в максимально короткий термін і повинна бути виконана протягом 24-48 годин з моменту отримання постанови. В інших випадках час виконання експертизи в кримінально-процесуальному законодавстві не регламентовано. Термін виконання експертизи встановлюється в рамках 3-10 днів в залежності від обсягу робіт та складності [4].
Друга особливість пов'язана з тим, що продовольчі товари вилучаються в повному обсязі, проте експерту на дослідження надається середня проба від однорідної продукції (сипучої, рідкої, в’язкої консистенції, розфасованої), керуючись постановою Кабінету Міністрів України «Порядок відбору у суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки якості» від 02.04.1994 р. №215 і стандартами на конкретну продукцію.
Відбір проб від партії повинен проводитися особисто слідчим за участю зацікавлених сторін.
Відбір проб товарів повинен здійснюватися в точній відповідності з вимогами стандарту щодо порядку, кількості, методів відбору проб.
Якщо товар знаходиться в упаковці, то проби повинні відбиратися з місць, які не мають порушення упаковки, а при наявності місць з порушеною упаковкою проба повинна бути відібрана окремо.
Відібрані проби упаковуються на місці в чисту суху герметичну тару, яка повинна зберегти якість проби до моменту проведення експертизи. Упакована проба опечатується або пломбується, на етикетці вказується дата відбору проби, № проби, маса відібраної проби, прізвища, імена, по батькові осіб, що беруть участь у відборі проб, їх підписи. Крім того, відбір проб (виїмка) супроводжується оформленням протоколу виїмки, в якому з метою забезпечення гарантій експертних досліджень фіксуються результати вилучення проб в суворій відповідності до вимог ДСТУ, ГОСТ або ТУ. У протоколі зазначаються такі відомості: дата і місце вилучення проб товарів; склад учасників слідчої дії; найменування товару по ДСТУ, ГОСТ, кількість відібраних проб; розмір партії товару і місце її знаходження в момент відбору проб; найменування документа, за яким прийнято товар; найменування підприємства-виробника; шифр стандарту, за яким відбиралася проба; засоби вилучення проби, спосіб вилучення; характер упаковки проб; характер і опис знаків опечатування вилучених проб (печаток, пломб).
Більшість непродовольчих товарів досліджуються в повному обсязі (суцільним методом) [5].
Третя особливість призначення судово-товарознавчої експертизи полягає в тому, що вона може призначатися при розслідуванні розкрадань, крадіжок, розбійних нападів, провадження в яких здійснюється через значний час після вчинення злочину і, як правило, товарні об'єкти дослідження відсутні.
В цьому випадку судово-товарознавча експертиза проводиться за матеріалами кримінальної справи. Об’єктами експертизи стають надані в повному обсязі документи (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, технічні паспорти, копії протоколів допиту потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених), в яких найбільш повно відображені відомості про товарні об'єкти експертизи.
З дозволу слідчого експерт-товарознавець може при необхідності ознайомитися з вихідними даними в справжньому вигляді в матеріалах справи.
У завдання слідчого входить і забезпечення експерта необхідними документами, які повинні бути затребувані слідчим з відповідних та компетентних організацій [6].
Аналізуючи власну практику товарознавця-експерта протягом п’яти років, можна зробити висновок про те, що окремі особи, що призначають судово-товарознавчу експертизу, підходять до цього формально: вихідні дані у вигляді фактичних обставин кримінальної справи в постанові про призначення експертизи викладаються поверхнево, кількість і джерела вихідних даних не визначаються, неправильно визначаються об’єкти дослідження. Нерідко експерту надається вся справа, щоб він особисто добував відомості про об'єкти дослідження, що є прямим порушенням процесуальних норм [7].
Маючи тісний зв’язок з криміналістичними експертизами на дозвіл судово-товарознавчої експертизи, щодо непродовольчої групи об'єктів дослідження, виникають питання ідентифікаційного характеру. Враховуючі такі моменти в експертній діяльності, стає зрозумілим, що без товарознавчих знань навіть досвідченому криміналісту відповісти на подібні питання буде важко. Тому підготовка та призначення фахівців (експертів) з товарознавства для проведення судових експертиз на сьогоднішній день є особливо актуальною.
Перелік посилань
1. Кримінальний процесуальний кодекс України : кодекс України № 4651-VI від 13.04.2012. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
2. Закон України Про судову експертизу: закон України № 4038-XII від 25.02.1994. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4038-12.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»: Постанова Пленуму ВСУ № 8 від 30.05.1997. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-97.
4. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень : Наказ Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98.
5. Порядок відбору у суб’єктів господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості : Постанова Кабінету Міністрів України № 215 від 02.04.1994 р. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/215-94-п.
6. Петрова І. А. Правові та процесуальні засади судово-товарознавчих експертиз споживчих товарів: монографія / І. А. Петрова. – Х.: Вид-во ФОП Ніконова В.Б., 2011. – 275 с
7. Аверьянова Т. В. Некоторые проблемы практики судебной экспертизы и пути их решения / Т. В. Аверьянова // Эксперт криминалист. – 2008. – № 4. – С. 2-4.