2. Товарознавство – основа експертизи товарів (Особливості товарознавчої класифікації сухих будівельних сумішей)

Особливості товарознавчої класифікації
сухих будівельних сумішей

Згідно державних стандартів суха будівельна суміш (СБС) - це багатокомпонентна система, яка готується шляхом дозування і ретельного перемішування мінеральних в’яжучих або полімерних зв’язуючих чи їх сумішей, заповнювачів (наповнювачів), добавок-модифікаторів та інших компонентів, що упаковується у спеціальну тару на підприємстві–виробнику і замішується водою перед застосуванням [1]. СБС на різних стадіях їх виробництва та використання можуть мати три різні якісні стани: сухий порошок, розчинова суміш (суха суміш, яка замішана необхідною кількістю води) та штучний камінь, який утворюється в результаті тужавіння та твердіння розчинової суміші. Для кожного стану: порошок – розчинова суміш - штучний камінь - існує певний перелік основних споживних властивостей (Рис.1).

Сухі будівельні суміші за ДСТУ кваліфікуються: за умовами застосування (для зовнішніх або внутрішніх робіт), за в’яжучим (цементні, гіпсові, вапняні, полімерні або багатокомпонентні) та за призначенням (мурувальні, ремонтні, для улаштування підлог, для облицювання плиткою, штукатурні, шпаклювальні, для улаштування гідроізоляції тощо) має дуже загальний характер та потребує доповнення та уточнення. В торгівельній практиці та при маркуванні товару заводами-виробниками застосовуються наступні допоміжні критерії класифікації СБС:
- за видом основи, на яку вона наноситься;
- за деякими показниками вагомих споживних властивостей (наприклад, сухі суміші з підвищеними характеристиками зчеплення з основою або з підвищеними характеристиками міцності тощо);
- за специфікою функціонального призначення (універсальні/спеціальні);
- за способом нанесення (ручного/машинного);
- за якісними показниками (стандартні / з покращеними харак-теристиками).
Товарознавча оцінка класифікації СБС повинна включати ще один визначальний критерій - споживну цінність, що є предметом товарознавства [2]. Категорія цінності є однією з головних та недостатньо вивченою і спірною в товарознавстві, тому, що розглядалася вченими протягом тривалого часу з точки зору різних галузей знань. Сучасне тлумачення цінності як товарознавчої категорії полягає в тому, що вона є виміром значущості блага, отриманого від споживання, користування або володіння ним, його критерієм, втілює в собі соціальну та функціональну доцільність відтворення та особисті задоволення від споживання товару чи послуги [3].
Щоб застосувати критерій споживної цінності для класифікації тих чи інших товарів, потрібно зважати на деякі фактори. По-перше, цінність товару має об’єктивну та суб’єктивну складові. Об’єктивна складова може бути визначена за допомогою сучасних методів природничих наук з допомогою спеціальних приладів та виражається в кількісних показниках якості товару.
Об’єктивна складова цінності доволі глибоко вивчена, наприклад, для харчових продуктів (поживна цінність, харчова цінність, енергетична цінність тощо). Суб’єктивна складова базується на сучасних досягненнях маркетингу, заснованих на уподобаннях споживачів та визначається, наприклад, на основі опитування за розробленими для того чи іншого товару шкалами. Широкого розповсюдження такі методи знайшли в середовищі експертів в галузі ювелірних виробів, предметів старовини та мистецтва (художня, культурна, історична цінність) або на ринку нерухомості.
По-друге, як об’єктивна, так і суб’єктивна складова категорії цінності пов’язана з фундаментальним обґрунтуванням процесу оцінювання товарів, який базується на визначенні вагомості споживних властивостей та їх кількісних показників. Таким чином, оцінка цінності товару, основана на результатах ранжування експертами або споживачами показників якості, є суб’єктивною по суті навіть для об’єктивної складової (ранжування кількісних показників споживних властивостей, отриманих науковими методами природничих наук). Тому постановка мети та вибір доцільних засобів її досягнення при ціннісній оцінці товару набуває першорядного значення.
Товарознавчий підхід до класифікації СБС (класифікація СБС за їх споживною цінністю) відсутній як у фаховій літературі, так і в практиці виробництва та торгівлі, хоча загальні підходи або спроби ранжування споживних властивостей певних будівельних матеріалів як перелік їх переваг або недоліків зустрічається дедалі частіше [4]. Актуальність цього питання полягає у насиченості ринку сумішей значним асортиментом як вітчизняних, так і закордонних виробників, що мають зазвичай високу, але інколи - досить сумнівну якість. Зустрічаються навіть фальсифікати брендової продукції. Широкий асортимент СБС ставить споживача в доволі скрутне становище при виборі необхідного матеріалу, тому основним орієнтиром стає його вартість виражена в грошовій формі.
Для товарознавчої класифікації СБС спробуємо взяти за основу досвід, накопичений за останні десятиліття на ринку нерухомості, адже самі споруди мають певну ціннісну складову - будівельні матеріали, з яких вони побудовані.
Житлова нерухомість є одним з основних ринків споживання матеріалів для внутрішнього оздоблення та облаштування приміщень. За роки незалежності України в експлуатацію було введено досить багато житла. Обсяги введення в експлуатацію нового житла та реконструкція старого впливають на обсяги та динаміку споживання сухих будівельних сумішей.
Згідно державних стандартів житло за рівнем комфорту та соціальної спрямованості поділяють на дві категорії: I і II . Житло I категорії (комерційне) - житло з нормованими нижніми і не нормованими верхніми межами площ квартир та одноквартирних житлових будинків (чи котеджів), які забезпечують рівень комфорту проживання не нижче за мінімально допустимий. Житло II категорії (соціальне) - житло з нормованими нижніми і верхніми межами площ квартир та житлових кімнат гуртожитків відповідно до чинних санітарних норм, які забезпечують мінімально допустимий рівень комфорту проживання [5].
Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики видав наказ «Про затвердження Єдиного класифікатора житлових будинків залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання» N 215 від 30.09.1998. Це документ, який визначає якість житла в Україні, класифікує усі існуючі будинки на 6 класів за певними ознаками. В основу класифікації покладено капітальність основних конструкцій, матеріал використаний при будівництві, термін служби, інженерне наповнення [6].
Часто посилаються на класифікацію, прийняту в 2006 році Українською будівельною асоціацією (УБА). Вона передбачає п’ять класів житла: соціальне, економ, бізнес, преміум і де-люкс. Для визначення класу житла розробники використали більше 100 параметрів, які були розділені на 7 груп факторів, друга і п’ята з яких стосуються будівельних і технічних характеристик будівлі і її конструктивних рішень, матеріалів і устаткування. З цієї класифікації видно, що не останнє місце займають технологія будівництва, матеріал з якого побудована споруда, оздоблення фасадів, під’їздів, місць загального користування, матеріали внутрішніх перегородок. Перелічені критерії брались до уваги так само, як місце розташування і технічна інфраструктура [7].
Категоризація житла залежить від його споживчих властивостей і може в подальшому використовуватись для оцінки його якості. В фаховій літературі можна зустріти наступну класифікацію - базовий рівень, нижче стандарту, житло підвищеного комфорту, елітне житло [8].
Як видно з вище сказаного, серед критеріїв, які визначають якість житла, вагоме місце займають матеріали, використанні при його оздобленні, та їх споживна цінність. Зрозуміло, що для облицювань, які прийнято в широкому загалі називати «євроремонтом», використовують високоякісні, дорогі будівельні матеріали переважно західних виробників, а для соціального житла - порівняно дешеві матеріали, які хоча і відповідають за якісними показниками державним стандартам, все ж програють більш вартісним товарам-замінникам у багатьох аспектах, передусім – естетичних, технологічних, експлуатаційних.
Спробуємо класифікувати за товарознавчим критерієм споживної цінності гіпсові штукатурки для внутрішнього оздоблення компанії Кнауф - лідера на українському ринку СБС, частка якого займає не менше 60% [9]. Асортимент гіпсових штукатурок Кнауф, представлених на ринку України, включає торгівельні марки: Ротбанд, НР Старт та МР-75. Позиціонування цих СБС наступне: суміш Ротбанд, яка за вартістю в грошовому вимірі на 30% дорожча за інші, має більш високу споживну цінність в порівнянні з ними, а саме більш тонку дисперсність, що дає змогу віднести її до класу фінішних штукатурок, та вищу адгезію. Суміш НР Старт наноситься вручну та потребує фінішного шпаклювання а суміш МР-75 наноситься машинним способом, тому має дещо подовжені строки тужавлення (Таблиця 1).

Суміш Ротбанд завдяки високій споживній цінності може бути віднесена до групи будівельних матеріалів, які по аналогії з класифікацією нерухомості можна назвати «еліт», суміші НР Старт та МР-75 - до групи «стандарт». На ринку присутні більш дешеві СБС, наприклад вапняно-піщані з набагато нижчими споживними характеристиками, які можна віднести до групи «економ».
Важливим у визначенні споживної цінності СБС є ранжування показників якості. Так для штукатурок самим вагомим показником для кінцевого споживача є довговічність, яка виражається у міцності зчеплення до з основою. Суміш Ротбанд була створена як високоадгезійна штукатурка для стель. Вібраційні навантаження на стелю часто призводять до тріщин та обсипання штукатурки. Щоб підвищити адгезію фінішні склади мають зазвичай великий відсоток гіпсового в’яжучого (до 99 %), тонку дисперсність (один робочий процес - штукатурення та шпаклювання водночас) та до 0,5% по масі водоутримувальної добавки (у стандартних штукатурок 0,15-0,25%). Такі склади мають високу споживну цінність та є доволі дорогими, що обмежує їх конкурентоздатність та робить їх доволі ексклюзивним товаром «елітної »групи .
Таким чином, позиціонування будівельних матеріалів на ринку як товари «дорогого», «середнього» або «дешевого» цінового сегменту з товарознавчої точки зору може бути класифіковано як група товарів «еліт», «стандарт» або «економ» за критерієм споживної цінності. Для її оцінки необхідно проаналізувати основні споживні властивості цих товарів та визначити самі вагомі показники за методами кваліметрії (об’єктивна складова) та/або маркетингу (суб’єктивна складова).
Література:
1. ДСТУ ПБВ.2.7-126:2006. Суміші будівельні сухі модифіковані. Загальні технічні умови.
2. ДСТУ 3993-2000. Товарознавство. Терміни та визначення.
3. Артюх Т.М., Григоренко І.В., Чернишова А.С. Категорія цінності в товарознавстві // Теоретико-методологічні питання товарознавчої науки. Ukr.net [Електронний ресур] : Режим доступа: www.ukr.net (дата звернення 05.02.2015). – Назва з екрана.
4. Пушкарьова К.К., Кочевих М.О., Гончар О.А., Бондаренко О.П. Матеріалознавство (для архітекторів та дизайнерів): Підручник / За редакцією д.т.н., проф. К.К. Пушкарьової. – К.: Видавництво Ліра-К, 2012. – 592 с.
5. ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення.
6. Про затвердження Єдиного класифікатора житлових будинків залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання. Державний комітет україни у справах містобудування і архітектури. Наказ № 215 від 30.09.1998 р.
7. Класифікатор житла. Українська Будівельна Асоціація. Київ,2006.-33с.
8. Клюшніченко Є.Є. Соціально економічні основи планування та забудови міст. - К.: Українська академія архітектури, НДПІ містобудування, 1999. - 348 с.
9. Довідник по ринку матеріалів для внутрішнього облаштування та оздоблення приміщень (за даними 2014 р.). За заг. ред. к.т.н., проф. П.В. Захарченка. КНУБА. – К.: СПД Павленко, 2015. – 268 с.