3. Проблеми ідентифікації та фальсифікації товарів (СУЧАСНІ МЕТОДИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КНИГ)

СУЧАСНІ МЕТОДИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КНИГ

На сучасному етапі формування вільного ринку в Україні актуальною проблемою є вивчення властивостей товарів, встановлення їх натуральності та виявлення підробок. Ідентифікація товарів є важливою дією при оцінці якості та встановлення їх відповідності еталоном або вимогам, які передбачаються в моральній або іншій документації.
З метою покращення системи обліку та пошуку кожному друкованому виданню присвоюються класифікаційні індекси систем УДК та ББК. Універсальна десяткова класифікація (УДК) – система класифікації інформації, яка широко використовується у всьому світі для систематизації творів науки, літератури і мистецтва, періодичного друку, різних видів документів і організації картотек.[1] УДК використовується для організації як вузькоспеціалізованих довідково-інформаційних, так і багатогалузевих фондів. УДК охоплює всі галузі людських знань. Її розділи органічно пов’язані між собою, і зміни одного розділу вимагають зміни в інших розділах.
В основі структури УДК – принцип десяткових дробів. Для позначення рубрик застосовуються арабські цифри, зрозумілі в усіх країнах, що робить УДК загальнодоступною світовою системою. Індекси УДК побудовані так, що кожна наступна цифра, що приєднується до індексу, не змінює попереднє значення, а лише уточнює, позначаючи конкретне поняття.[1]
Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) – класифікація друкованих видань, заснована на системі таблиць індикаторів. Основна таблиця класифікації визначає області знань, до яких можна віднести ті, або інші видання і побудована за ієрархічним принципом: основні розділи включають загальне і міждисциплінарне знання, природничі, прикладні, суспільні та гуманітарні науки, а також літературу універсального змісту.[1] Додаткові таблиці визначають територіальні та інші спеціальні типові ділення. Основні розділи представлені двома системами нумерації: для масових бібліотек використовуються цифри, перший і другий ряди класифікації, для наукових, один ряд букв.
Державна наукова установа "Книжкова палата України імені Івана Федорова" крім функцій, визначених у ст. 27 Закону України "Про видавничу справу", також виконує функції національного агентства Міжнародної системи стандартної нумерації книг в Україні, яке забезпечує впровадження системи ISBN, контролює правильність її функціонування, проводить консультації, надає ідентифікатори видавцям, а також надає їм у користування відповідні номери ISBN. [3]
ISBN - універсальний ідентифікаційний номер, що присвоюється книзі або брошурі з метою їх класифікації. ISBN призначений для ідентифікації окремих книг або різних видань та є унікальним для кожного видання книги крім репринтного. ISBN був створений у 1966 у Великобританії та з 1970 року був прийнятий як міжнародний стандарт ISO 2108.
Міжнародний номер книги складається з абревіатури ISBN, яка записується латинськими літерами незалежно від мови видання книги, та номера довжиною 10 або 13 цифр. Мета впровадження 13-значних номерів нового формату, це збільшення ємності системи ISBN та використання штрих-кодів для ідентифікації видань. Для цього до 10-значного номера ISBN попереду додається префікс 978 або 979 та виконується відповідне перерахування контрольної цифри.
Вимоги до структури, порядку надання та розміщення номера у неперіодичному виданні та відповідальність щодо його використання регламентовано ДСТУ 3814 "Інформація та документація. Видання. Міжнародна стандартна нумерація книг", нова редакція якого – на затвердженні у Держстандарті, а також Інструкцією про порядок надання Міжнародного стандартного номера книги в Україні.
Проблеми, що виникають при ідентифікації серіальних наукових видань на основі Міжнародної стандартної нумерації книг (ISBN) та Міжнародної стандартної нумерації серіальних видань (ISSN), пов’язані насамперед із тим, що Україна як держава й досі не приєдналась до Міжнародної системи даних серіальних видань (ISDS), незважаючи на набуття чинності з 01.01.2007 ДСТУ 4515:2006 "Інформація та документація. Міжнародний стандартний серіальний номер (ISSN)". Відповідно до згаданого вище стандарту.
Міжнародній стандартній нумерації серіальних видань підлягають такі види тиражованих документів: газети (крім газет місцевого розповсюдження); журнали, бюлетені, періодичні та продовжувані альманахи; збірники; щорічники; серії (крім ненумерованих книжкових серій); доповіді, звіти, збірники статей, матеріали наукових та інших заходів (конференцій, конгресів, симпозіумів тощо), які видають періодично чи в міру накопичення матеріалу; серіальні електронні видання. [2]
Кожному серіальному виданню надають тільки один ISSN. ISSN, наданий одному серіальному виданню, не може бути наданий іншому. Уразі зміни назви серіального видання йому надають новий ISSN. Якщо серіальне видання випускають з тією самою назвою на різних носіях інформації, зокрема електронних, їм надають різні ISSN.[1]
Отже, проаналізувавши основні способи ідентифікації книг і друкованих видань можна сказати, що вагомість даних систем є досить високою, оскільки завдяки ним можна знайти багато видів книг і дізнатися потрібну інформацію про них.
Перелік посилань
1. Передрій О. І. Товарознавство. Книжкові товари: Навч. посіб. / О. І. Передрій . –Луцьк : редакційно-видавничий відділ ЛНТУ, 2013.– 183 с.
2. Швецова-Водка Г. М. Типологія книги: Навч. посібник / Г. М. Швецова-Водка. – К. : Кн. палата України, 1999. – 68 с.
3. Книжкова палата України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL:http://www.ukrbook.net/ - Назва з екрана.