3. Проблеми ідентифікації та фальсифікації товарів (ПРОБЛЕМИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КЕРАМІЧНИХ ПОБУТОВИХ ВИРОБІВ)

ПРОБЛЕМИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КЕРАМІЧНИХ ПОБУТОВИХ ВИРОБІВ

Основою професійної діяльності сучасного спеціаліста з товарознавства та експертизи товарів є експертні дослідження. Мета та завдання експертних досліджень можуть бути різними, але кожне з них неодмінно містить у собі елементи ідентифікації.
Одним з видів ідентифікаційної експертизи товарів є асортиментна (видова) – встановлення відповідності найменування товару його асортиментній характеристиці, що обумовлює вимоги, яким цей товар повинен відповідати [1]. Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності товару при усіх видах оцінної діяльності, але особливе значення він має під час товарознавчої та митної експертизи і сертифікації товарів.
Для асортиментної (видової) ідентифікації керамічних побутових виробів найбільш значимими критеріями ідентифікації є вид кераміки та вид виробу.
У товарознавстві розрізняють такі види кераміки: фарфор, тонкокам’яна кераміка, напівфарфор, фаянс, майоліка та гончарна кераміка [2].
Важливе значення має вид кераміки для визначення коду керамічних побутових виробів згідно з УКТЗЕД. Столовий, кухонний посуд, інші господарські і туалетні вироби з фарфору включаються до товарної позиції 6911 згідно з УКЗЕД, аналогічні вироби, якщо вони виготовлені з інших видів кераміки, – до товарної позиції 6912. Серед виробів з інших видів кераміки в УКТЗЕД виділяються вироби з грубої кераміки (код 6912 00 10 00), кам’яної кераміки (код 6912 00 30 00), з фаянсу або тонкої кераміки (код 6912 00 50 00). Керамiчнi посуд, прибори столові та інші предмети домашнього вжитку, якщо їхня декоративна ознака превалює над суто утилітарним призначенням відносяться до товарної позиції 6913 згідно з УКЗЕД [3]. Тлумачення зазначених термінів з метою визначення коду керамічних побутових виробів згідно з УКТЗЕД наведено у Поясненнях до УКТЗЕД [4].
Стандартизація термінології полегшує взаєморозуміння між фахівцями різних галузей знань, підвищує якість нормативної документації, учбовий і довідковий матеріал. Робота із стандартизації та систематизації термінології не втрачає своєї актуальності у сучасній Україні. З 01.07.2014 року набув чинності ДСТУ EN 1900:2013 „Матеріали і вироби, що контактують із харчовими продуктами. Неметалевий столовий посуд. Словник термінів”, який дає визначення таким видам та різновидам кераміки: фарфор, кістяний фарфор, вітреус чайна (низькотемпературний фарфор), кам’яна (тонкокам’яна) кераміка, фаянс, пориста кераміка [5].
Порівняльна характеристика окремих ідентифікаційних показників для визначення виду кераміки згідно з джерелами [2, 4, 5] наведена у табл. 1.


Дані табл. 1 свідчать, що існують розбіжності у трактуванні видів кераміки у різних джерелах, і, зокрема, щодо такого визначального показника як водопоглинання. Так, згідно з даними джерела [2] водопоглинання фарфору – не більше 0,2% (що відповідає вимогам ГОСТ 28390-89), тоді як за ДСТУ EN 1900:2013 – менше 0,5%; тонкокам’яної кераміки: 0-5 і менше 3%; фаянсу: 9-12 і більше 3%; пористої кераміки: більше 5 і більше 3% відповідно. Згідно з джерелом [4] відмінності між тонкою керамікою та фаянсом полягають лише у кольорі черепка, що пов’язано з відмінністю їх сировинного складу. Тоді як згідно з джерелом [2] до тонкокерамічних віднесені фарфорові, фаянсові, майолікові, тонкокам’яні і напівфарфорові вироби.
Згідно з Поясненнями до УКТЗЕД до виробів з грубої кераміки (кераміки із звичайної глини) відносять вироби, одержувані з залізистої глини і вапняної глини (цегельної глини), які у місці розламу мають грубий матовий та кольоровий вигляд (зазвичай коричневий, червоний або жовтий). Їхні уламки гетерогенні (неоднорідні); діаметр неоднорідного елементу (частинок, включень, пор), що представляють структуру загальної маси, перевищує 0,15 мм і спостерігається візуально без застосування додаткових приладів. Їхня пористість (коефіцієнт водопоглинання) – не менше 5 мас.% [4]. Згідно з джерелом [2] до виробів грубої кераміки віднесено гончарні вироби, що мають неоднорідну структуру на зломі, яка видима неозброєним оком, та природне забарвлення, водопоглинання – 15-18%.
ДСТУ EN 1900:2013 на відміну від [2 і 4] взагалі не містить визначень тонкої та грубої кераміки, майоліки, напівфарфору та гончарної кераміки.
Що стосується стандартизації термінів щодо видів керамічних виробів, то в існуючих нормативних документах [6-7] існують деякі розбіжності у визначеннях одних і тих же видів виробів або різні назви для одного й того ж виду виробу (наприклад, глечик [6] і глек [7]; ваза для рідкої їжі [6] і супник [7]; сільничка [6] і сільниця [7]; салатниця [6] і салатник [7]; маслянка [6] і масельничка [7]).
Таким чином, існує неузгодженість термінології щодо керамічних побутових виробів у чинних національних стандартах, нормативно-правових документах та навчальних виданнях. Це, у свою чергу, ускладнює ідентифікацію цих товарів та призводить до неспівставності її результатів.
Перелік посилань
1. Дзахмишева И.Ш. Идентификация и фальсификация непродовольственных товаров : учеб. пособ. / под общ. ред. д.э.н., проф. И.Ш. Дзахмишевой. — М. : Изд.-торг. корп. „Дашков и Ко”, 2009.
2. Кисляк Н.К. Товарознавство господарських товарів : підручник для студ. товарознавчих спец. вищ. навч. закладів / Н.К. Кисляк, Т.М. Коломієць, С.О. Сіренко. — К. : Книга, 19 — Т. 11. — 2004. — 448 с.
3. Про Митний тариф України : Закон України від 19 вересня 2013 року № 584-VII. — Режим доступу : http://sta-sumy.gov.ua/zakonodavstvo/mitne-zakonodavstvo/zakoni-ukraini/62371.html.
4. Пояснення до УКТЗЕД : затв. Наказом ДФС України від 9 червня 2015 року № 401. — Режим доступу : http://sta-sumy.gov.ua/zakonodavstvo/mitne-zakonodavstvo/nakazi/63754.html.
5. ДСТУ EN 1900:2013 Матеріали і вироби, що контактують із харчовими продуктами. Неметалевий столовий посуд. Словник термінів (EN 1900:1998, IDT). — [Чинний від 2014—07—01]. — К. : Мінекономрозвитку України. — 2015. — IV, 8 с. — (Національний стандарт України).
6. ДСТУ 2084-92 Посуд фарфоровий і фаянсовий. Терміни та визначення. — [Чинний від 1993—07—01]. — К. : Держстандарт України. — 1992. — 28 с.
7. ДСТУ 2196-93 Вироби керамічні. Терміни та визначення. — [Чинний від 1994—07—01]. — К. : Держстандарт України. — 1993. — 17 с.