4. Експертні дослідження харчових продуктів як інструмент впливу на їх безпечність (ГАРАНТІЇ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ)

ГАРАНТІЇ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

З 1 січня 2016 року набула чинності Угода про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Європейським Союзом.
ЗВТ усуває 97 % тарифів на українські товари і передбачає зниження середнього тарифу на український експорт з 7,6 % до 0,5 %.
Український бізнес отримує стабільний і передбачуваний доступ до найбільшого ринку світу, що налічує понад 500 млн. споживачів, а європейські підприємства зможуть скористатися перевагами простішого доступу до українського ринку та вибудувати нові відносини з постачальниками і партнерами з України. Це також принесе користь українським громадянам у вигляді товарів вищої якості, тоді як посилення конкуренції та зниження ввізного мита має привести до зниження цін [4].
В умовах жорсткої конкурентної боротьби на внутрішньому та зовнішньому ринках важливим постає питання контролю якості харчових продуктів і сертифікація продукції за міжнародними стандартами, яка стала необхідною для українських підприємств.
В Україні здійснюється контроль за якістю і безпекою харчових продуктів на різних рівнях: державному, виробничому, громадському.
Державний, у тому числі відомчий, контроль здійснюється різними державними інститутами (наприклад, Державною ветеринарною інспекцією, Державною санітарною службою Міністерства охорони здоров’я, Держспоживстандартом тощо) [1].
Виробничий контроль є найважливішим, бо здійснюється стосовно всієї без виключення продукції на всіх етапах – від сировини та виготовлення до споживання, включаючи зберігання і реалізацію. Для забезпечення безпеки у багатьох країнах нині запроваджується система аналізу небезпеки за критичними точками (Hazard Analysis and Critical Control Points, далі – НАССР), яка передбачає організацію системи контролю за рівнем критеріїв ризику. Найбільш важливим законодавчим актом ЄС, що регламентує сферу застосування НАССР, є Директива 93/43/ЄЕС «Про гігієну харчових продуктів». Вона застосовується на всіх підприємствах, які працюють з харчовими продуктами. Застосування директиви стало обов'язковим для країн-членів ЄС з 14 грудня 1995 року. З цією директивою в європейське законодавство було інтегровано принципи НАССР та основні принципи гігієни харчових продуктів [3].
НАССР передбачає заходи, що забезпечують необхідний рівень показників безпеки продукції в процесі її виробництва, причому саме в тих критичних точках технологічного процесу, де може виникнути загроза появи небезпечних чинників. Критична контрольна точка (Critical Control Point, далі – ССР) – це етап, на якому можна застосовувати засоби контролю, що є важливими для запобігання або усунення загрози безпечності харчового продукту або ж зниження її допустимого рівня. Правильно проведений аналіз вище згаданих чинників дозволяє виявити приховані загрози і направити відповідні ресурси в критичні точки процесу. Система дозволяє виділити всі потенційно небезпечні чинники у харчовому продукті та запобігти їх виникненню.
На нинішньому етапі утворення системи контролю якості і безпеки на підприємствах за стандартами ISO - 9000 версії 2005 р. і НАССР є невідкладним завданням.
НАССР ґрунтується на тому принципі, що ризики, котрі впливають на безпечність харчових продуктів, можна більш ефективно усунути або мінімізувати завдяки запобіжним заходам в процесі виробництва, а не перевірки готового продукту. Метою застосування системи є запобігання ризикам у найпершій із можливих ланці харчового ланцюга.
Поєднання НАССР із традиційними перевірками та заходами з контролю за якістю веде до створення на підприємствах з виробництва харчових продуктів системи забезпечення якості із запобіжною дією. Компанії, які використовують систему НАССР, спроможні забезпечити впевненість у безпечності власної продукції.
Система якості НАССР побудована на наступних семи принципах:
– аналіз і оцінка ризиків;
– виявлення критичних контрольних точок;
– встановлення критичних меж;
– розробка системи моніторингу;
– розробка коригувальних дій;
– документування всіх стадій і процедур;
– розробка процедур перевірки розробленої системи.
Процес виробництва харчової продукції включає численні стадії – від отримання сировини до кінцевого продукту. Дослідження, здійснене НАССР ідентифікує фактори, які безпосередньо впливають на безпечність продукції. Це дає змогу виробникові застосувати технічні ресурси найбільш ефективним шляхом. Ідентифікація та контроль за критичними контрольними точками (ССР) є найбільш економічним методом забезпечення безпечності (на відміну від традиційного підходу інспектування та випробовування кінцевого продукту) [3].
Система НАССР не є системою відсутності ризиків. Вона розрахована на зменшення ризиків, що викликані можливими проблемами з безпекою харчовою продукцією.
Важливими вимогами щодо успішної реалізації системи НАССР є досконала гігієнічна практика та інші передумови переробки харчових продуктів, міцна управлінська ланка, підготовка персоналу.
Отже, НАССР – це потужна система, що може застосовуватися до широкого спектру простих і складних операцій. Вона використовується для забезпечення безпеки харчових продуктів протягом усього ланцюжка виробництва до реалізації кінцевого продукту. Виробники повинні досліджувати не тільки власний продукт і методи виробництва, а й рекомендувати використання цієї системи постачальниками сировини і допоміжних матеріалів, системою дистрибуції і роздрібної торгівлі.
Перелік посилань
1. Алексеева Е. В. Совершенствование организационной структуры системы управления качеством и безопасностью / Е. В. Алексеева // Пищевая промышленность. – 2007. – № 5. – С. 72-73.
2. Белінська С. Концептуальні засади гарантій безпечності харчових продуктів / С. Белінська, Н. Орлова, Ю. Мотузка // Товари і ринки. – 2011. – № 1. С. 176-182.
3. Директива Ради ЄС від 14 червня 1993 р. 93/43/ЄЕС «Про гігієну харчових продуктів» // Офіційний Журнал Н. – № L 175. – 19.07. 1993. – С. 0001-0011.
4. Хейлієр М., Пятницький В. Торгівля з ЄС в рамках поглибленої та всеосяжної угоди про вільну торгівлю» // Роз’яснення переваг поглибленої та всеосяжної угоди про вільну торгівлю (ЗВТ+) між Україною та ЄС. – 2013.– С. 18.